АССБуд → Архитектура → Текстура → 100 років становлення IBA: від авангарду до публічності. Частина 1

100 років становлення IBA: від авангарду до публічності. Частина 1

Історія та досвід Міжнародної будівельної виставки, що проходить в Німеччині, викликають цікавість передусім у двох аспектах.
По-перше, Internationale Bauausstellung (IBA) від самого початку свого заснування була тісно пов’язана з модерністськими архітектурою та мистецтвом, маючи на меті їхнє швидке впровадження в соціум задля реформування повсякденності. Так, перша виставка, що відбулася 1901 року в Дармштадті за підтримкою великого герцога Ернста Людвіґа, була мистецькою колонією, яка ставила перед собою завдання змінити засобами мистецтва напрям оновлення стилю життя, позначеного нестримним промисловим і урбаністичним розвоєм. Шість років потому, 1907-го, 12 митців та 12 промисловців заснували Німецьку спілку мистецьких ремесел і промисловості – культурну громадську інституцію, покликану дбати про якість дизайнерської, художньої та архітектурної продукції, охоплюючи відповідну царину суспільного виробництва як на мікро-, так і на макрорівні – «від подушки на канапі до планування міст».
По-друге, протягом сторіччя своєї історії IBA намагалася рухатися відповідно до суспільних змін, що зрештою призвело до її перетворення з виставкипосередника між авангардним мистецтвом і соціумом на громадську органі-зацію, яка має безпосередній вплив на реальне планування й трансформацію сучасного міського середовища. Чому і яким чином відбулося це становлення, якими є на сьогодні його результати, перспективи подальшого розвитку, а також значення в контексті пошуків альтернативних планувальних моделей у масштабі всього європейського регіону спробуємо з’ясувати у цій статті.
Рефлексійний погляд на попередню історію IBA дозволяє виокремити в ній два головні етапи. Три перші виставки, що відбувалися у 1901, 1927 та 1957 роках, позначені несамовитими пошуками нового, впливом техніки на архітектуру, а також сугестією панівних політичних ідеологій. Відомі поселення Вайссенгоф у Штутгарті (1927) й квартал Ганза в Берліні (1957) увійшли в історію містобудування не тільки як інноваційні моделі житлових кварталів, уперше втілені в життя, а також і як місця спорудження шедеврів світового архітектурного авангарду, представленого такими гучними іменами, як Ле Корбюзьє, Вальтер Ґропіус, Оскар Німейєр та інші. Однак пласкі дахи, відсутність декору й вільне розміщення будівель на хвилях ландшафту, характерні для тодішнього планування, у своєму пориванні до створення нового світу й заперечення всього традиційного часто-густо не виправдовували себе, хибуючи насамперед у плані врахування реальних соціальних та культурних обставин людського співжиття. Не менш суперечливими наразі постають стосунки архітектури з тодішньою державною владою. Відомо, що проект кварталу Ганза був ініційований урядом НДР на противагу Алеї Сталіна – велетенському проспекту, обставленому пишними спорудами в неокласичному стилі на зразок київського Хрещатика в східному Берліні в 1952 році. Так у гонитві за першість на політичній арені питання історичної пам’яті, а також життєві інтереси звичайних містян переважно відкидалися як незначущі.
Якісних змін концепція виставки зазнала в 1987 році, коли зайшлося про відновлення центру Берліна. Згідно з ідеєю «критичної реконструкції», міський центр було поділено на дві частини – нового і старого будівництва. Утім, в обох випадках йшлося радше про збереження, санацію й відновлення історичної забудови на противагу політиці будівництва з чистого аркуша, притаманній Interbau 1957 року. Насправді, втілювана з 1987 до середини 1990-х критична реконструкція нової німецької столиці стала результатом архітектурних процесів попереднього десятиліття, коли з кінця 1970-х стали очевидними помилки знищення тодішньої забудови під гаслом модернізації. Реконструкцію Берліна слід розглядати на тлі масових протестів проти знесень й нової забудови, що, зокрема, відбувались у 1977 році в Кройцберзі, а також суспільних вирувань довкола повалення Берлінської стіни й об’єднання Німеччини наприкінці 1980-х років.